Інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що спричинені збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), які передаються від заражених осіб здоровим і здатні до масового поширення.

Небезпечні інфекційні хвороби ‑ інфекційні хвороби, що характеризуються тяжкими та (або) стійкими розладами здоров'я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров'я.

Особливо небезпечні інфекційні хвороби ‑ інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта лихоманка), що характеризуються тяжкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення.

Джерело інфекційної хвороби ‑ людина або тварина, заражені збудниками інфекційної хвороби.

Контактні особи - люди, які перебували в контакті з джерелом інфекції, внаслідок чого вони вважаються зараженими інфекційною хворобою.

Чинники передачі збудників інфекційних хвороб - забруднені збудниками інфекційних хвороб об'єкти середовища життєдіяльності людини (повітря, ґрунт, вода, харчові продукти, продовольча сировина, кров та інші біологічні препарати, медичні інструменти, предмети побуту тощо), а також заражені збудниками інфекційних хвороб живі організми, за участю яких відбувається перенесення збудників інфекційних хвороб від джерела інфекції до інших осіб.

 

Розвитку епідемії сприяють:

  • висока щільність населення;

  • мобільність населення (внутрішня і зовнішня міграція);

  • скупченість у публічних місцях;

  • порушення санітарного режиму праці і відпочинку;

  • недостатній рівень санітарної культури населення;

  • неможливість здійснення масової специфічної профілактики (відсутність або недостатність препаратів для масової імунізації тощо);

  • незадовільна організація клінічної, лабораторної та санітарно-протиепідемічної допомоги населенню.